- у позику
- —————————————————————————————у по́зикуприслівникнезмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови. 2005.
у позику
Смотреть что такое "у позику" в других словарях:
в позику — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
напозичати — а/ю, а/єш, док., чого і без додатка. 1) у кого. Набрати чого небудь у борг, у позику; заборгуватися. 2) кому. Дати багато чого небудь у борг, у позику … Український тлумачний словник
позика — и, ж. 1) Дія за знач. позичати, позичити. || Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. •• Безоблігаці/йна по/зика форма державної зовнішньої позики, що її здійснюють без реалізації облігацій, розміщуючи її через вписування … Український тлумачний словник
борг — у, ч. 1) Те, що взяте в позику; позичене. Влазити у борги. Брати у борг. 2) Сума непогашеного фінансового зобов язання. •• Безнаді/йні борги/ у бухгалтерському обліку – борги, про які відомо, що їх не повернуть. Вну/трішній борг сума коштів, що… … Український тлумачний словник
варант — а, ч., фін. 1) Вид цінних паперів, що дає право власникові облігацій або привілейованих акцій купувати звичайні акції за наперед визначену ціну. •• Вара/нт на а/кції сертифікат, який засвідчує право на купівлю певної кількості звичайних акцій.… … Український тлумачний словник
випускати — а/ю, а/єш, недок., ви/пустити, ущу, устиш, док., перех. 1) Давати можливість або дозволяти кому , чому небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись. || Виганяти куди небудь (про худобу, птицю). || Давати змогу виходити,… … Український тлумачний словник
єврооблігація — ї, ж. Боргове зобов язання позичальника, який одержав позику в євровалюті … Український тлумачний словник
забезпеченість — ності, ж. Ступінь забезпечення ким , чим небудь. •• Забезпе/ченість креди/ту товарно матеріальні цінності, що служать кредиторові заставою повного і своєчасного повернення боржником отриманих у позику коштів. Золоте/ забезпе/чення запас золота в… … Український тлумачний словник
заставодержатель — я і заставотрима/ч, а/, ч., юр. Юридична або фізична особа, на ім я якої оформлено заставу майна. || Той, хто приймає яку небудь річ у заставу під видану позику … Український тлумачний словник
заставоутримувальний — а, е. Стос. до приймання якої небудь речі, майна у заставу під видану позику … Український тлумачний словник
